Hit Enter to search or Esc key to close
Успенська церква Мукачева

Успенська церква Мукачева

Успенська церква Мукачева

Успенська церква Мукачева

Успенська церква Мукачева – одна з туристичних родзинок міста! Храм має більш ніж 160-річн історію, унікальні реліквії та гарні краєвиди на місто і гори Карпати, які відкриваються з церковної дзвіниці під час екскурсії.

Історія греко-католицької церкви в Закарпатті.

Історія греко-католицької церкви в Закарпатті починається 24 квітня 1646 року, коли в Ужгороді, в замковій церкві святого Юрія, була укладена церковна унія. На укладанні унії були присутні більше як 60 священиків східного обряду. При підтримці Анни Якушич (вдови володаря ужгородського замку – Яноша Другета), на руки єпископа Дьєрдя Якушича священики склали визнання католицької віри. Цим самим відбувся акт проголошення Ужгородської унії.

Успенська церква МукачеваЗгідно підписаній угоді, східна церква повністю зберігала візантійський обряд, єпископи вибирались синодом і затверджувались Папою Римським. Східне духовенство отримувало всі права і привілеї, якими користувалися католицькі священики.

Головним провідником ідей з’єднання стає незабаром Мукачівський монастир святого Миколая де поселяється також і єпископ з’єднаної церкви.

Становлення церкви в часи династії Шенборнів.

В 1728 році австрійський імператор Карл VI подарував єпископу Лотару Францу Шенборну частину конфіскованих володінь Ференца Ракоці ІІ. Після раптової смерті єпископа володіння, разом з м.Мукачевим успадкував у 1731 році Фрідріх Карл Шенборн. Його зусиллями наш край і місто поступово відбудовуються і заселяються новими переселенцями. Створюються і відповідні умови для пожвавлення релігійного життя міста. 

За 1743 рік згадується маленька дерев’яна церква Покрови Богородиці. Так як зростає кількість вірників, у місті постає питання про будівництво нової кам’яної церкви. Замовлення отримує міщанин Юрій Олаг, під керівництвом якого було збудовано невеликий кам’яний базилічний храм. У 1778 р. дот цього Храму була прибудована вежа.

Син Фрідриха Карла Шенборна – Ойген Ервін Шенборн, після смерті батька в 1746 р., одержав у спадок досить добре організоване домініальне господарство з центром у м.Мукачеві. Незабаром, бажаючи підкреслити роль та значимість міста, граф Шенборн запропонував австрійському двору перенести резиденцію єпископа з монастиря на Чернечій горі до м.Мукачева. Для майбутньої резиденції граф особисто виділив землю в центрі міста, неподалік від свого палацу. У 1751 р. на графській ділянці в місті за державний кошт побудували нову резиденцію, яка стала помешканням єпископа майже на 30 років.

Успенська церква Мукачева
Єпископ Михайло Ольшавський

За дорученням імператриці Марії-Терезії, імператорський двір виділив кошти єпископу Михайлу Ольшавському на будівництво єпископської резиденції. Ольшавський виступав за відокремлення від Егерського римо-католицького єпископського «патронажу», не боявся звертатися з цими питаннями до імператриці,  у якої, на диво, часто отримував підтримку. Єпископ  М. Ольшавський відкрив у Мукачеві богословську школу, але йому не вдалося відкрити духовну семінарію.

М. Ольшавський запланував збудувати надзвичайно велику будівлю єпископської резиденції, виходячи з ролі та значення мукачівського єпископа на значну частину вірників зі  сходу держави. Але і цим планам не довелося здійснитись. В 1767 р. М. Ольшавський помирає, і його наступником стає Андрій Бачинський.

Перенесення осідку мукачівських греко-католицьких єпископів до Ужгорода.
Успенська церква Мукачева
Імператриця Марія-Терезія

В 1771 році при правлінні імператриці Марії-Терезії була створена уніатська єпархія для всіх територій Угорського королівства, які були заселені русинами, з єпископською резиденцією в Мукачівському монастирі святого Миколая, а згодом у центрі міста. В цей час австрійське керівництво, ідучи назустріч східному духовенству, дало згоду на зміну назви церкви з «уніатської» на  «греко-католицьку».

На той час в м. Ужгород було переселено капітулу і духовну семінарію, в 1775 р. отримали бувший єзуїтський костьол, який за пропозицією придворного архітектора Ф. Гіллебранта, перетворили в Кафедральний собор. Сам єзуїтський колегіум перебудували на єпископську резиденцію, так як в листопаді 1773 року папа Климент ХIV розпустив орден єзуїтів.

І в 1780 році ніхто не здивувався рішенню імператриці Марії-Терезії про переведення резиденції греко-католицького єпископа в Ужгород, зі збереженням у своїй офіційній назві і надалі назву – Мукачівська. Урочисте освячення Воздвиженського соборного кафедрального храму відбулося в день іменин цесарівни Марії-Терезії 15 жовтня 1780 р. єпископом А. Бачинським. 

Успенська церква Мукачева
Колишній єзуїтський колегіум. Пізніше - резиденція греко-католицьких єпископів.
Будівництво кам'яної церкви Успенія Пресвятої Богородиці.

В Мукачеві на початку ХIХ ст.  кількість вірників греко-католицької Успенської Церкви вже сягала майже 1000 чоловік. І, безумовно, маленька кам’яна церква, що знаходилась у північній частині нинішньої парафії, не могла вмістити всіх прихожан. Виходом із даного становища могла бути перебудова колишньої будівлі єпископської резиденції, про що писалося в поданій  вірників єпархії в 1803 р. Через рік роботи, які інтенсивно розпочалися, швидко і припинилися – через відсутність коштів.

В 1828 році на службу в греко-католицьку церкву міста  приходить унікальна людина – священик Василь Довгович (Довганич). Він був священиком і поетом (190 поезій з яких 131 на латинській, 41 на угорській, 18 на русинській мовах), богослов і філософ («Творец с точки зрения Космоса», «О строении мира одной ступенью выше Декарта и  Ньютона», «Усилия, направленные на подтверждение существования Бога» та інші). За свої праці В. Довгович  в 1831 році був вибраний членом – кореспондентом Угорської Академії наук. Безумовно для такого душ пастиря критичний стан з недобудованою церквою став першою метою – завданням, з яким  він мусів упоратись.

В. Довгович використовує всі свої зв’язки і незабаром добивається виділення дотацій із казни і починає збір коштів на будівництво храму. 8 вересня 1829 р. відбулося урочисте закладання фундаменту вівтаря та дзвіниці. Роботи велися надзвичайно інтенсивно, під постійним наглядом В. Довговича, який особисто виконав проект реконструкції. Вже в 1834 році церква була під дахом. У 1844 році В. Довговича переводять у м. Хуст, а в на будівництві знову стара проблема – бракує коштів. 

Успенська церква Мукачева

Частину запропонував імператорський двір, іншу – жертвують вірники, завдяки чому під керівництвом мукачівського душ пастиря та головного декана – Яноша Дешко 27 серпня 1859 року, напередодні дня Успіння Пресвятої Богородиці спорудження закінчилось. Картини (намісні образи) білого з позолотою іконостасу, виконаного у стилі бароко, розписав єпархіальний художник Фердінанд Відра, перший вчитель відомого закарпатського художника Ігнатія Рошковича. Мистецтву Ф. Відра навчався у Відні, Римі, особливо вивчав мистецтво епохи бароко. Він же розписував і іконостас кафедрального собору в Ужгороді.

Освячення собору.

Освячення храму відбулося в присутності 12 000 вірників із цілого Закарпаття єпископом Василем Поповичем. Про це  очевидець Йожеф Таборі в книзі «Минуле і сучасність Мукачева» згадує:  

«Вранці пролунали прощальні дзвони старої церкви, й після літанії, під гарматні постріли о 8-й годині у святковому єпископському вбрані, в кареті, запряженій четвіркою коней, прибув до мосту архіпастир, котрого зустріли жупан, церковні, громадські та воєнні чини; звідси людський натовп під хоругвами рушив до нової церкви. Розпочатий тут за звичаєм обряд освячення і дві руські та одна угорська проповіді тривали аж до пів на   4-у по обіді».

Успенська церква Мукачева
Успенський собор 1900 р.

Церква в сучасному виді представляла собою трьохнефну споруду. Напівкруглий центральний неф має довжину 38 метрів, ширина складає 29,5 метра, дах і верхні частини спираються на масивні колони.

Всього під час Богослужіння у Церкві могли вміщуватись 2 000 прихожан. Цікавим видалася і куполоподібна, вкрита металом верхівка дзвіниці. Тут можна побачити металеву навкруги виготовлену решітку з балконом, поруч з яким було передбачене і маленьке приміщення для чергового пожежника, який спостерігав за містом. В разі небезпеки, загорання в місті, по його команді били в дзвони. Дзвіниця на довгі роки стала домінантою міста.

Але потрібні були значні кошти на оздоблення церкви зсередини, розпису стін, придбання церковного обладнання. Знову почався важкий процес збору пожертвувань. Кошти надходили з різних джерел: це були пожертвування графа Шенборна і прихожан. Єпископ Василь Попович та багатий міщанин Петро Черський пожертвували кошти на дзвони, які було відлито у Пряшеві, купили люстри, та багато іншої церковної атрибутики.

Багато ікон та вівтарний образ намалював художник Мікловші (Михайло Змій-Миклошик), а розписи стін виконали єпархійний живописець Юлій Корнелій Фенцик та маляр Андрій Мікловда в 1892-1893 роках. Освячення церкви з розписами та в повністю обладнаному вигляді  відбулося єпископом Юлієм Фірцаком 3 жовтня 1894 р.

Успенський собор за радянських часів.

Невдовзі, після визволення міста, в жовтні 1944 року, радянська влада розпочала компанію переслідування греко-католицької церкви, організували жорстокий замах на життя, а незабаром і вбивство єпископа Теодора Ромжі. Були репресовані тільки з Мукачева священики Євгеній Дулішкович, Михайло Микула, а Олександр Ільницький і Степан Тиводар загинули в концтаборах. Храм було передано Московському православному патріархатові. Закарпатська греко-католицька церква вимушена була перейти на катакомбне становище до кінця 1989 року, коли, накінець, вона була офіційно відновлена.

Сучасність та сьогодення храму.

Сам храм після судових рішень був повернутий греко-католикам у 1993 році. На великий жаль, було винесено все рухоме майно, в тому числі і унікальний іконостас. Незважаючи на те, що іконостаси виготовляються по індивідуальним розмірам і в переобладнаному приміщенні колишнього будинку прикордонника, за низької висоти стелі, він опинився в неповному виді. 

З 1994 парохом назначений каноник о. Мирон Бескід.

В самому храмі проводяться великі ремонтні роботи: укріплюються стіни та фундамент, оздоблювальні роботи по виготовленню тимчасового іконостасу (з 1993 по 1995 роки). Храм відновлюється для служіння.

З 2002 року парохом призначається о. Йосип Ловска.

З осені 2004 року починається капітальний внутрішній ремонт храму.

Парохи Успенського Собору після легалізації греко-католицької Церкви були:

1. 1994 -2001 парох каноник о. Мирон Бескід.

2. 2001-2002 адміністратор  ставр. прот. о. Степан Кабацій.

3. З 2002 року парохом є ставр. прот., декан м. Мукачева Йосип Ловска. 

Реліквії собору.
Копія Туринської Плащаниці.

Плащаниця — полотно великого розміру із зображенням Ісуса Христа, що лежить у гробі. У православному обряді, плащаниця Ісуса Христа виноситься і виставляється на середину храму під час богослужінь Страсної П’ятниці та Великої Суботи. 

Туринська плащаниця — це лляне полотно прямокутної форми розміром 4,41×1,13 м. Полотно щільне і міцне, виткане з чистого льону, жовтуватого забарвлення.

Плащаницю святково виставляють для вшанування віруючими. Такі виставлення розпочалися у тому ж 1578 році, коли вона вперше була вийнята з футляру для її вшанування Архиєпископом Мілану Карлом Борромео, святим.

Плащаницю виставляли у 1898, 1931, 1933, 1969, 1973, 1978, 1998, 2000, 2015 роках, які були присвячені певним визначним ювілеям та святкуванням Церкви.

Плащаниця має своє постійне розташування у лівій каплиці Туринської катедри (Собор Святого Іоанна Хрестителя), але є закритою для відвідувачів і прочан.

Копія цвяха, яким був розіп’ятий Ісус Христос.

Одна з 99 копій у світі цвяху, яким Христос був розіп’ятий на хресті.

Успенська церква Мукачева
Частичка Хреста, на кому був розіп’ятий Ісус Христос.

Животворний Хрест — у християнській традиції хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Одне зі знарядь Страстей Христових. Належить до головних християнських реліквій.

Мукачівська чудотворна ікона (Копія)
Частина мощей святого Миколая чудотворця з міста Барі (Італія).
Частина мощей Папи Римського святого Клемента.
Частина мощей 12-ти апостолів.

12 апостолів — дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа. Згідно з євангельським оповіданням, під час земного життя Ісус Христос вибрав дванадцять найближчих учнів, яких називають «дванадцятьма апостолами» або «апостолами від дванадцяти». 

За Переказами, всі апостоли від дванадцяти, за винятком Іоанна та Іуди Іскаріота, померли мученицькою смертю. Апостол Іоанн єдиний, хто помер власною смертю від старості.

1. Петро, він же Симон і Первоверховний.

2. Андрій, брат Петра названий Первозваним, бо був найперше зарахований до Апостолів.

3. Іван Заведіїв, брат Якова, названий Богословом.

4. Яків син Зеведеїв, брат Івана.

5. Пилип, або Филип.

6. Варфоломій, син Фоломея, і тому названий так.

7. Хома, або Тома, названий також Дідимом, що означає Близнюк.

8. Матвій, Матей або Левій, колишній митар.

9. Яків Алфеїв, син Алфея, він же Яків Молодший, двоюрідний брат Ісуса Христа.

10. Тадей, він же Юда Тадей або Фаддей, Левій, брат Якова Алфеєва.

11. Симон Зилот, він же Симон Кананіт. «Зилот» означає «ревнитель».

12. Юда Іскаріот, який зрадив Ісуса Христа, і його замінив Маттій.

Мощі апостолів знаходяться в Італії (Андрія — у Амальфі, Варфоломія — у Беневенто, Якова Алфієвого й Філіпа — в Римі, Матвія — в Салерно, Томи — в Ортоні), у Ватикані (Петра, і Тадея, і Симона Кананіта), в Іспанії (Якова Зеведеєвого — в Сантьяго-де-Компостела), в Німеччині (Маттія — у Трирі).

Інтер'єр храму.

Проект інтер’єру та іконостасу спільно розробили декан м. Мукачева о. Йосип Ловска з художниками-іконописцями Данилом Турецьким та Святославом Владикою. Розпис ікон проводила асоціація сакрального мистецтва (м. Львів). Різьбу нового дубового іконостасу виготовили Йосип Волосянський та Михайло Приймич (з 2006 по 2009 рік.).

У 2009 році розпочалися зовнішні роботи. Замінюється покрівля храму зі старої бляхи на нову мідну. Ставиться новий годинник з трьох сторін башти (2010 р.). Також було проведено повну реставрацію зовнішнього фасаду.

Основну частину коштів для ремонтних робіт надали: о. Джон Зеяк (США), єпископ Патакій (США), о. Май Іозеф (Італія), кардинал Судано (Італія), кардинал Бертоне (Італія). А також мецинат Балога В. І., прихожани Успенського собору та всі люди доброї волі.

Дзвони храму.

Відомо, що перші дзвони для новозбудованої церкви були відлиті в Пряшові. Але їх доля, як багатьох інших дзвонів церкво Закарпаття, сумна – вони були вилучені для потреб армії під час Першої світової війни. Нині існуючі дзвони були виготовлені вже після війни на ливарні Ференца Егрі, що знаходилась у селі Малі Геївці під Ужгородом.

 

Великий дзвін 1923 року – Іван. 

З одного боку на дзвоні напис:

НА БОЖЬЮ СЛАВУ ВЫЛИТЪ ЭТОТ. КОЛОКОЛЪ ГР.-КАТ. ПРИХОЖАНАМИ

ГОРОДА МУКАЧЕВА Р.Б. 1923. ЗА ЕПИСКОПА МУК.ЕПАР. АНТОНІЯ

И АРХИДІЯКОНА БЕР. ЖУПЫ АЛЕКСЕЯ КОССЕЯ.

Нажче напис: ÖNTÖTTE EGRY FERENC KISGEJÖCZÖN. 1923. (відлито Егрі Ференцем в Малих Геївцях. 1923.)

З іншого боку зображення Богородиці з немовлям і двома янголами.

 

Малий дзвін 1930 року – Михаіл.

З одного боку на дзвоні напис: ЖИВЫХЪ НАПОМИНАЙ. МЕРТВЫХЪ ОПЛАКУЙ.

Нажче напис: ÖNTÖTTE EGRY FERENC KISGEJÖCZÖN. 1930. (відлито Егрі Ференцем в Малих Геївцях. 1930.)

З іншого боку зображення Святого Михаіла і напис: Св. Михаилъ.

 

Був ще третій, маленький дзвін, але він пропав під час переселення і звільнення приміщення храму  православною церквою.

Крипта храму.

Як в багатьої соборах, в підвалинах Успенського також створена крипта, де ховали священиків і поважних містян. За радянських часів крипта було сплюндрована і занедбана. Були сховані, а тепер відновлені пам’ятні дошки деяких поховань. 

В щілині, між цегляною кладкою, вдалося сфотографувати залізну ковану труну (дивіться фото). Хто там похований наразі невідомо.

Успенський собор під час Богослужіння.

В Успенському греко-католицькому соборі проводяться регулярні і святкові служби. Під час Богослужінь в храмі знаходиться багато парафіян – греко-католицька конфесія є другою в Закарпатті за кількістю вірників. Чудова акустика будови і церковний хор вражають своєю урочистістю! А наприкінці меси б’ють у дзвони.

Після церковної служби у туристів і гостів міста є змога побачити і дізнатись про реліквії Успенського собору.

Годинник на дзвіниці храму.

Дзвіниця Успенського собору була і є нині однією з трьох годинникових веж Мукачева. Інші: годинник на вежі міської ратуші і на дзвіниці римо-католицької церкви Св. Мартина, де й нині існують чинні старовинні годинникові механізми. Годинниковий механізм ратуші був виготовлений в Будапешті у 1905 році майстром Шовінським, а кований хронометр католицької церкви віком більш ніж 300 років – найстаріший в Закарпатті. 

Успенська церква Мукачева

Нажаль, механічний годинник на дзвіниці Успенського собору не зберігся. Не працюючий, він зник за радянських часів. Нині на дзвіниці сучасний електронний хронометр, який вказує час.

Скульптура Богородиці (Мадонна).
Біля паркану Успенського хрмау встановлено одну з цікавих скульптур Мукачева – Богородиця з немовлям. І хоч скульптура має конкретне сакральне значення, в реєстрі пам’ятників міста вона значиться, як “пам’ятник матері”, що в принципі логічно вірно)))
Успенська церква Мукачева
Виготовив скульптуру мукачівський скульптор Іван Бровді. Сам митець назвав свій твір “Мадонна”. Бачите її трошки червоний тон забарвлення? – вона виготовленна з постаменту червоного граніту, на якому за радянський часів знаходилась статуя В.І.Леніну. Ось така сакральна метаморфоза!
Екскурсія на храмову дзвіницю.

Після екскурсії по самому храму і знайомства з її історією і реліквіями, ми піднімаємось, повз годинника і дзвонів, на верхівку церковної дзвіниці. Під куполом дзвіниці облаштований балкон, який охоплює дзвіницю навкуги. Звідси, з висоти 50 метрів над історичним центром,  відкриваються шикарні мальовничі краєвиди, як на само місто Мукачево, так і на гори Карпати. Видно замок Паланок, а в ясну погоду гору Стой – найвищу вершину Полонини Боржави. Тут, обходячи дзвіницю навкруги, проводимо екскурсію про історію міста Мукачева, вказуючи на об’єкти пальцем і роздивляючись їх в бінокль.

На верху немає багато місця і потрібно дотримуватись правил безпеки, тому кількість екскурсантів обмежується 6-ма особами.

Краєвиди з дзвіниці Успенського собору.

Враження від споглядання краєвидів з верхівки дзвіниці Успенького собору важко передати словами! Храм знаходиться в історичному центрі Мукачева, отже місто просто на долоні! Ви знаходитесь практично на рівні вершини замкової гори, де збудований замок Паланок. З дзвіниці його добре видно. Так само, як і сам історичний центр, Свято-Миколаївський монастир, річку Латорицю, гору Галіш-Ловачка, храми і церкви міста, гори Карпати і села навколо міста. 

Пролистайте фото-добірку краєвидів! І запрошуємо на екскурсію!

Запрошую вас разом пізнавати і досліджувати Закарпаття! На сторінці у Фесбук «Екскурсії
з Максом Адаменко»
 публікуються анонси наступних подорожей і цікава інформація про Закарпаття. 

Щоб не пропустити ононси Підписуйтесь на мої канали в TELEGRAM або VIBER.

А з переліком екскурсій Закарпаттям ви можете ознайомитись тут  – Екскурсії.